Архіви КДБ: Як "Червоний" з Миколаївщини агітував за бандерівців, а комуніст створив "Лігу свободи"

Тривожний для чекістів лист був виявлений у грудні 1945 року. "Розкопали" його співробітники Управління МДБ по Дніпропетровській області серед армійської кореспонденції. Лист прийшов зі Снігурівського району Миколаївщини і був адресований військовослужбовцю військової частини №44041 Ф. Самсонову.

За оцінками УМДБ, лист містив жорстку критику колгоспного ладу. Серед іншого, невідомий чекістам автор повідомляв, що демобілізованим з армії не надають жодної підтримки, тому вихід один – йти у бандерівці. Свого адресата автор листа прохав захопити з собою під час демобілізації зброю, щоби вбивати комуністів.

Не дивно, що розпочалися активні пошуки відправника. Певній час безуспішні, поки комусь з чекістів не спало на думку перевірити й почерки своїх агентів та інформаторів. Саме серед "таємних помічників" спецслужби і був знайдений автор листа. Ним виявився 44-річний житель села Павлівка Снігурівського району, колишній боєць Червоної армії, а нині колгоспник Іван Поскрипко. За наявною в УМДБ інформацією, під час німецької окупації Поскрипко залишався у рідному селі, до армії потрапив 1944 року, після повернення радянської влади. У збройних силах був завербований контррозвідкою "СМЕРШ" як інформатор на псевдонім "Червоний". У 1946 році, уже після відправки ним листа, але до викриття його авторства, інформатор "Червоний" був переданий на зв’язок до Снігурівського райвідділу МДБ.

Чекістам було з чим порівняти почерк у листі, аби переконатися, що його автором був дійсно Іван Поскрипко. На графологічну експертизу було направлено і антирадянський лист, і рукописи (донесення) інформатора "Червоного". Після отримання позитивних результатів, Поскрипка заарештували, під час чого вилучили у нього револьвер та кинджал.

На допитах Поскрипко розповів, що до армії був призваний ще 1941 року, однак, як і мільйони інших бійців, у перші дні війни потрапив до німецького полону. До 1943 року перебував у таборі військовополонених, потім зміг вибратися звідти й повернутися до рідного села. Факт звільнення Поскрипка з табору не у 1941-му, а у 1943 році викликав у чекістів підозру. Вони не виключали, що чоловік міг бути завербований нацистськими спецслужбами.

Заарештований, між тим, підтвердив факт написання листа, мотивуючи його появу злістю на радянську владу. Якихось цінних для МДБ свідчень на допитах Поскрипко не надав і став для них нецікавим.

Титульна сторінка добірки копій розсекречених доповідних та спецповідомлень МДБ за період із серпня 1945 року по вересень 1946-го

Інший резонансний факт антирадянщини в Миколаївській області було зафіксовано 9 жовтня 1945 року, цього разу в Очакові. Тут була знайдена листівка із закликами до саботажу заходів радянської влади, терору щодо керівників партії та уряду, а також співробітників МВС, МДБ та "СМЕРШ". Листівка була виконана олівцем, друкованими літерами й мала підпис: "Ліга свободи". Листівки, підписані тією самою "Лігою свободи", подібні до перших за змістом і виконанням, були виявлені в Очакові також 27 жовтня.

Зрозуміло, що ще одна антирадянська організація аж ніяк не була потрібна органам держбезпеки. На пошуки тих чи того, хто виготовив й поширив листівки, були направлені оперативники та залучена агентура й інформатори. Результат пошуків був більш ніж неочікуваний. Однак сумніватися в ньому не доводилося, позаяк авторство листівок було підтверджено експертами-графологами.

Отже, виявилося, що за гучною назвою "Ліга свободи" стояла лише одна людина – 39-літній уродженець Київщини Григорій Осадчий. Чоловік мав повну вищу освіту, з 1930 року перебував у лавах комуністичної партії. Воював з німцями, на фронті отримав інвалідність. Після демобілізації з армії був направлений на посаду завідуючого відділу агітації й пропаганди Очаківського райкому партії. З грудня 1945 року працював вчителем у сільських школах Очаківського району.

Комуніста і партійного агітатора Осадчого заарештували. Свою провину  антирадянщик визнав.

Читайте також

Як було насичене агентами й знищене підпілля ОУН на Миколаївщині

За які гріхи хапали миколаївців восени 1940-го