Архіви КДБ: Що відомо про миколаївську "Мату Харі"

Галина Бархаленко, 25-річна уродженка Київщини, ймовірно, не очікувала, що стане "головною героїнею" спеціального повідомлення, яке було адресоване начальнику 2 Головного управління МДБ СРСР генерал-майору Євгену Пітовранову у листопаді 1948 року. Однак доля розпорядилася інакше: УМДБ Миколаївської області за результатами реалізації агентурних матеріалів заарештувало дівчину в обласному центрі за звинуваченням у належності до розвідувальних органів інших країн.

Агентурною розробкою було встановлено, що Бархаленко повернулася до Радянського союзу як репатріантка з міста Марієнбад в Чехії (1945-го було зайняте американськими військами). Уже від 1947-го дівчина робила усе можливе, щоби нелегально перейти кордон і знову опинитися на Заході.

Перш за все, Галина встановила зв’язки з представником англійської фірми "Карго-Сью-Претендентс" Леві, який якраз прибув до Миколаєва. Стосунки з простих розмов з часом переросли у дещо більше. Очевидно, що пара не знала, що усі їхні розмови фіксуються і співробітникам держбезпеки відомий їхній зміст, зокрема вислови, визначені як антирадянські.

Коли Леві виїхав до Одеси, Галина викрала паспорт сестри та також рушила  до "перлини у моря". У вересні 1948-го Бархаленко в Одесі затримали правоохоронні органи, але обмежилися фіксацією факту крадіжки паспорту, після чого дівчину відпустили.

Варто зазначити, що ще з травня 1948 року навколо Бархаленко крутилася агентка "Віолєтта", направлена МДБ УРСР. Агентці вдалося дізнатися про зв’язки Галини з американцями за часів перебування в Чехії. Ба більше, "Віолєтта" з’ясувала, що з американцями Галина листувалася й після повернення до СРСР. Як свідчать матеріали справи на Бархаленко, органи держбезпеки турбувало, що листи були "підозрілі за умовності". Пізніше до органів держбезпеки почали надходити дані про співпрацю Бархаленко з німецькою окупаційною владою у Миколаєві, а також з німецькою контррозвідкою після добровільного виїзду дівчини до Німеччини.

Зважаючи на низку обставин та намір Галини Бархаленко нелегально перейти кордон, співробітники держбезпеки вирішили реалізувати справу й провести арешт із формулюванням "агент американської розвідки, чехословацьких та німецьких контррозвідувальних органів". Дівчина була заарештована в Миколаєві.

Під час слідства Галина розповіла, що у 1942 році одружилася у Миколаєві з співробітником генерал-комісаріату Гансом Крушелем, увійшла в німецьке громадянство під прізвищем Шандель. У 1943 році її чоловіка направили до діючої армії, а Галина встановила відносини із співробітником "Абверштелле Півдня України" зондерфюрером Броніславом Врублевським (він же "Вольдемар", псевдонім "Вроновський", керівник польської агентурної групи). За сприяння останнього, Галину завербувала німецька польова жандармерія. "Працювала" нова агентка у Львові, а вже звідтам виїхала напередодні повернення радянської влади, спершу – у Польщу, а далі – в Угорщину та Чехословаччину.

У 1944 році перейшла до гестапо, машиністкою. Недовго попрацювавши, за завданням контррозвідки, почала "вояжі" по таборах, де виявляла осіб, які мали антинімецькі настрої. Уже 1945-го потрапила до міста Марієнбад, де й зустріла закінчення війни. Однак, не закінчилися пригоди Галини. У Чехії вона познайомилася із американським офіцером, який дізнавшись про її роботу в "Абверштелле", запропонував співпрацю з розвідорганами США.

Під час вербування "високими" чинами американської розвідки, було оговорено, що Галина працюватиме саме у Чехословаччині, в американській, можливо – радянській, зонах окупації. Не заперечуючи, Галина попрохала лише дозволу відвідати СРСР, щоб побачитися із родичами. Американці не заперечували, але наполягали на доцільному використанні часу, проведеного у Союзі. Тим більш, що Галина збиралася їхати до стратегічно важливого міста, яким був Миколаїв.

Але ще до від’їзду Бархаленко була затримана чехословацькою контррозвідкою. На допитах повідомила про факти співпраці з німцями під час війни, промовчавши про нові зв’язки з американцями. Відповідно, співробітники чехословацьких спецслужб також завербували дівчину – для розробки відомих їй американців. Галина ж доповіла американським кураторам про факт вербування, через це їй змінили місце проживання.

Напередодні виїзду до СРСР з групою репатріантів Бархаленко мала зустріч з американським куратором. Від нього отримала обумовлені місця зустрічі зі своїм зв’язковим (у містах Миколаїв та Орел). Практичних завдань не отримала – їх мали передати через зв’язкового. Однак час йшов – зв’язковий не прибував. Це й змусило Галину шукати можливості для самостійного виїзду на Захід, і саме з цією метою вона зав’язала стосунки із англійцем Леві. Варто зазначить, що його дівчина підозрювала у роботі на англійську розвідку й розраховувала на взаємовигідну співпрацю. Головне ж було – вибратися з Союзу.

Однак, ці плани реалізувати не вдалося. Замість життя на вільному Заході, Галина Бархаленко отримала в’язничну камеру і перспективу провести значний термін за ґратами.

Читайте також

Чому на Миколаївщині токар благав ООН про допомогу, а голова колгоспу писав анонімки

Як почалася та чим закінчилася військова епопея миколаївців у російському полку СС

Як нацисти знищили потужне радянське підпілля у Миколаєві