Архіви КДБ: Чому на Миколаївщині токар благав ООН про допомогу, а голова колгоспу писав анонімки

Правдошукачі, анонімки з терористичними погрозами та ненадійна інтелігенція – справ в УКДБ Миколаївської області 1974 року було, хоч греблю гати

Юрій Щур
Кандидат історичних наук, старший викладач кафедри новітньої історії України Запорізького національного університету
Архіви КДБ: Чому на Миколаївщині токар б…

Збережена в архівах інформація про діяльність КДБ дає можливість дізнатися про інциденти, які ніколи не потрапляли на шпальти радянських газет. При цьому таких подій було чимало, розв’язання цих "проблем" було частиною рутинної робити КДБ. Отже, ким і чим було зайняте УКДБ Миколаївської області не такого вже далекого 1974-го.   

Токар-правдошукач пише в ООН

У березні 1974 року співробітники УКДБ Миколаївської області інформували республіканське керівництво про те, що житель Первомайська Петро Несвітайло написав листа до ООН. У листі просив посприяти йому у виїзді з СРСР.

Терміново було з’ясовано, що до 1973-го Несвітайло працював токарем на первомайському заводі "Фрегат". Однак, був звільнений, а також виключений із лав кандидатів до компартії за "рвацтво, наклеп на адміністрацію заводу та місцеві партійні органи".

Зі звільненням не погодився й не змирився. Писав скарги до ЦК КПРС, Верховної Ради СРСР та інших установ. А 18 березня 1974 року вирушив до Москви, де мав намір потрапити на прийом до тогочасного голови Комітету партійного контролю при ЦК КПРС Арвідса Пельше.

Повідомлення про виїзд Несвітайла до Москви супроводжується припискою: "Враховуючи, що Несвітайло може здійснити різноманітні антисуспільні дії, про його виїзд до Москви орієнтований КДБ при РМ (Раді Міністрів, – ред.) СРСР".

"Влаштую живий факел у Москві"

Клопоту миколаївському УКДБ завдав і 34-річний житель області А. Швацький, який перебував на обліку у психіатричній лікарні як особа, що лікувалася від наркоманії та алкоголізму. Швацький теж заходився їхати до Москви. У центрі радянської столиці збирався вчинити самоспалення.

Про ці наміри співробітникам КДБ стало відомо наприкінці лютого 1974-го. А 13 квітня того ж року на адресу Миколаївського міського комітету компартії зі станції Знам’янка Одесько-Кишинівської залізниці надійшла телеграма наступного змісту: "Влаштую живий факел у Москві – Швацький А.". Зрозуміло, що подібного допустити співробітники КДБ ніяк не могли. Відповідно, до Москви виїхав співробітник "органів", який знав автора телеграми особисто й міг впізнати.

Антирадянщина Лаврова

У березні 1974 року миколаївським чекістам пощастило "вирахувати" і заарештувати чергового аноніма, який протягом двох років регулярно надсилав до різних установ та громадян листи, що містили "різні вигадки" про радянську владу.     

Анонімом виявився 42-річний житель Миколаєва Олександр Лавров, який працював інженером-механіком обласного колгоспбуду. У КДБ йому інкримінували вчинення злочину за ст. 187-1 КК УРСР (Поширювання завідомо неправдивих вигадок, що порочать радянський державний і суспільний лад). Під час обшуку у помешканні Лаврова знайшли різні листи подібного змісту, зокрема чернетки листів до Андрія Сахарова та Олександра Солженіцина.

Навіщо голова колгоспу погрожував собі ж терактом   

Ще одна історія з анонімкою трапилася у Веселинівському районі області у 1973 році. На ім’я голови колгоспу "Зоря" у селі Піщаний Брід, члена компартії Юрія Буржинського надійшов анонімний лист з погрозами фізичної розправи. Це був доволі типовий випадок, розслідуванням подібних завжди займалося КДБ.    

Уже на початку 1974-го чекістами було з’ясовано, що автором анонімки був сам Буржинський. У квітні колгоспник був викликаний на бесіду до райкому компартії, де від нього зажадали пояснень. Пручатися було безглуздо, позаяк на руках у партапаратників були матеріали КДБ. Тож Юрій Буржинський зізнався у тому, що написав анонімку сам собі.

Причина була доволі банальною: таким чином голова колгоспу намагався отримати дозвіл на виїзд з села на проживання в іншу місцевість. Вчинок Буржинського не викликає особливого подиву, якщо взяти до уваги, що селянам в СРСР вперше дозволили видавати паспорти лише 28 серпня 1974 року. До того часу вони понад півстоліття з дня утворення СРСР були фактично кріпаками при колгоспах, куди їх автоматично записували в 16 років. Селяни не могли нікуди виїхати без довідки від колгоспного начальства, а порушників карали штрафом або тюремним терміном.

Це рівною мірою стосувалося як пересічних селян, так і партійця-голови колгоспу Буржинського, який міг виїхати лише з дозволу партійного керівництва.

Природно, що після викриття Буржинський не лише не отримав дозволу виїхати, а ще й був виключений з партії та знятий з посади голови колгоспу.

Ненадійна інтелігенція

Традиційно особливо дошкуляла КДБ інтелігенція, націоналістично й антирадянські налаштована. Ще у квітні 1973 року співробітники КДБ отримали від агентури інформацію, що місцеві жителі: редактор Миколаївської студії телебачення, поет Євген Аксарін, завідуючий відділом обласної молодіжної газети "Ленінське плем’я", відомий поет Валерій Гончаренко та кореспондент обласного радіо, поет Леонід Народовий – проводили регулярні "зборища", де висловлювали свої націоналістичні погляди й обговорювали ними ж написані тексти "політичного характеру".

Валерій Гончаренко та Леонід Народовий

Валерій Гончаренко та Леонід Народовий

Перевірка, проведена співробітниками УКДБ, цю інформацію підтвердила. Окрім того, чекістам вдалося встановити, що до цієї групи також долучився актор обласного театру Іван Дроботенко. Останній також був автором своєрідної "крамоли" – написав й декламував "брехливого" вірша "Дубки" та таку ж п’єсу "Четверта тополя".

Разом із тим, у миколаївському УКДБ зауважували, що даних про наміри цієї четвірки здійснювати організовану діяльність, отримано не було.

Тож компанія літераторів, окрім Народового, який виїхав до Кіровограда, відбулася офіційним попередженням від КДБ. Такий захід впливу на нелояльних радянській владі громадян був запроваджений Указом Президії Верховної Ради СРСР від 25 грудня 1972 року "Про застосування органами державної безпеки застереження в якості заходу профілактичного впливу". Про ненадійну четвірку також був поінформований прокурор Миколаївської області.

Попри те, що літератори визнали шкідливість своїх вчинків й пообіцяли більше подібним не займатися, за ними у Миколаєві продовжувалося оперативне спостереження. Народового у Кіровограді також "супроводжували" співробітники КДБ.

Читайте також

Як почалася та чим закінчилася військова епопея миколаївців у російському полку СС

Для чого чекісти сотнями вербували жителів Миколаївщини

За які гріхи хапали миколаївців восени 1940-го

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Миколаїв

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme