Три роки потому: Про що жалкують миколаївські "майданівці"

Активісти констатують, що змінилося самоусвідомлення українців, але є багато розчарувань: у разі необхідності готові вийти на Майдан

Три роки потому: Про що жалкують миколаї…

Ось і минув вже третій рік з початку революційних подій на Майдані. Все починалося у 2013 році, коли люди вийшли протестувати проти рішення тодішньої влади припинити підготовку до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Євросоюзом. З цього дня почалася Революція гідності, яка стала новим етапом в житті України.

Хвиля протесту накрила всю країну. До столиці почали з'їжджатися люди, готові відстоювати свої інтереси. Майже в кожному місті розгорнулося своє протистояння. Все нові й нові "локальні" Майдани почали збирати однодумців.

Миколаїв приєднався до "майданівців" 22 листопада . Проте в першу ж ніч люди зустріли опір. Вночі з 22 на 23 листопада майже сотня працівників міліції пішла штурмом на кілька десятків учасників мирної акції протесту. Офіційним приводом для штурму, внаслідок якого постраждали троє осіб, стали три намети, встановлені на асфальті, які міліціонери й розтоптали.

Проте це не зупинило протестувальників, а навпаки лише додало віри. Кожного дня на центральній площі міста, тоді вона ще називалася Леніна, виходили десятки городян, а пізніше десятки переросли вже в сотні. Люди приходили, ділилися останніми новинами з Києва, збирали матеріальну допомогу та теплий одяг столичним "майданівцям", а також організовували загони добровільців, які відправлялися на Київ.

Три роки потому: Про що жалкують миколаївські "майданівці"

З настанням 2014 року у Миколаєві зародився вже новий рух активістів, який нарекли "антимайданівським". Його учасники почали збиратися біля пам'ятника морським піхотинцям із загону Костянтина Ольшанского та пропагувати "російські настрої" в місті.

Неодноразово ці два "фронти" активістів намагалися притіснити один одного. Два протилежні табори з такими різними поглядами проводили зустрічі майже поряд. "Антимайданівці" зазвичай перші провокували учасників Майдану, іноді вони поводили себе навіть зухвало та агресивно.

25 лютого 2014 року запам'яталося миколаївцям надовго. В цей вечір близько півтисячі учасників мітингу проросійських організацій живим ланцюгом перекрили вулицю Адміральську і Соборну, яка раніше мала назву Радянська. Молодики заблокували "майданівців", погрожували їм палицями та навіть пістолетами. Не обійшлося без сутичок та бійок.

Переломний момент в протистоянні Майдану та Антимайдану стався 7 квітня 2014 року. Місцеві активісти завадили сепаратистам штурмувати Миколаївську ОДА. Після низки сутичок активісти остаточно вигнали "антимайданівців" з площі героїв-ольщанців і рознесли їхнє наметове містечко.

Поза миколаївським Майданом активістам жилося не легше. Часті переслідування та погрози агресивно налаштованих людей стали для них нормою. Вірили лише в свою ідею, тим і жили.

Тоді люди повірили в свою могутність, в свою незламність та справедливість. Ліквідувати режим Януковича – мета була поставлена, залишалося її досягти, і люди знали, що не здадуться без перемоги.

Кривавий розгін студентів в Києві, потім багатотисячний штурм Адміністрації президента, розстріл "майданівців" силовиками і початок Революції Гідності – ці події стали важливими моментами у житті країни. Проте фінальна частина виявилася не надто ідеальною. Країна втратила десятки своїх синів та дочок, до влади прийшли люди з Майдану, які зараз демонструють зовсім не ті прагнення, за які боролися.

Віктор Янукович ганебно втік у Росію, проте незабаром ворог окупував Крим і влаштував криваву війну на Донбасі. Українці заплатили високу ціну за свою незалежність та право бути почутим.

Три роки потому: Про що жалкують миколаївські "майданівці"

А потім були розслідування розгону мітингувальників, як у Києві, так і у Миколаєві. Більше двох років справа розгону миколаївців не зрушувала з місця, жодне розслідування не проводилося. Єдине покарання, яке отримали міліціонери - дисциплінарна відповідальність. І лише у 2015 році прокуратура Миколаївської області повідомила про підозру екс-начальнику Миколаївського міського управління міліції полковнику Олегу Шевчуку за перешкоджання проведенню мирної акції протесту. Судова тяганина триває досі.

Крім того, у 2015 році було відкрито кримінальне провадження за ст. 161 КК України (розпалювання міжнаціональної ворожнечі) на колишнього голову облради Ігоря Дятлова та колишнього голову ОДА Геннадія Ніколенка. А причиною послугувало відеозвернення Дятлова, в якому він розповідає про міфічних "бандерівців" і що з ними треба робити. Проте минулі скандальні заяви просто зам'яли. Пересидівши певний час Дятлов знову з'явився у політиці, перекочувавши із обласної до міської ради. Наразі він займає "тепленьке" місце у депутатському кріслі, очолюючи найбільшу у міськраді фракцію "Опоблоку".

Сьогодні питання результативності Майдану актуальне, як ніколи. Багатьох турбує питання, чи не було все марно, чи цього хотіли люди, які ризикували життям? Через відсутність результативності нових реформ в країні люди почали морально занепадати. Незадоволені ситуацією і самі "майданівці". Після завершення революційних подій частина пішла до влади, що стало причиною непорозумінь між ними. Почалися взаємні звинувачення.

Три роки потому: Про що жалкують миколаївські "майданівці"

Цими днями говорили про результати Майдану і у Миколаєві. На відзначення річниці прийшли не всі, але ті хто були запевнили, незважаючи на негаразди про свої вчинки вони не шкодують. Багато в чому вони розчарувалися, проте готові, якщо буде треба, вийти на Майдан знову. Ось про що говорять миколаївські активісти, які з перших днів і до останнього відстоювали свої інтереси та боролися за спільну ідею:

Євгенія Матейчук: "В першу чергу Майдан підняв на поверхню те болото, яке фактично Україну потихеньку засмоктувало режимом Януковича, коли ситуація була критична. В країні був режим, централізація повної влади в руках однієї особи і фактично, як такої, свободи та демократії в країні не було. Майдан вивів людей, які не погоджувались з режимом Януковича. Майдан – це не період історії нашої країни, це стан нашої душі. Майдан продемонстрував, що люди схильні до самоорганізації, до взаємодопомоги. Все, що відбувалося – це була така собі держава у державі зі взаємодопомогою і організацією… Але виходить, що ми так і не сформували альтернативи, яка прийшла після Майдану, прийшли ті ж самі олігархічні клани. Проте Майдан – це те, що мало би бути. Якщо я б повернулася на три роки назад, я так само зробила і я вважаю, що великий плюс усвідомлювати можливість об'єднатися заради спільної мети", - говорить вона.

Три роки потому: Про що жалкують миколаївські "майданівці"

Демид Губский: "Якщо говорити про позитивні зміни, то мені приємно, що гасла, які ми проголошували свого часу і які доводилося відстоювати навіть кулаками, підхопило суспільство, є піднесення національного духу. Але, на превеликий жаль, це одне з небагатьох досягнень. Якщо говорити про зміни в країні, то вони були можливі три роки тому, але усі можливості були змарновані, при тому свідомо. Усі вимоги Майдану були, або проігноровані, або перетворені на фарс, який ми можемо бачити в реформі МВС, люстрації. Такого обсягу корупції не снилося навіть Януковичу, ну і такого переслідування патріотів навіть за Януковича не було. Жодним чином не відстоюю попередні режими і якщо була би потреба ми знову вийшли, але ми бачимо, що та команда, яка прийшла сьогодні, вона не просто грабує країну, вона поставила під сумнів майбутнє країни", - впевнений активіст.

Три роки потому: Про що жалкують миколаївські "майданівці"

Юрій Діденко: "Сьогодні всі не задоволені тим, що після Майдану Гідності влада не змінилася – це абсолютно 100%, і тут заперечувати не можна. Але змінилося ставлення українців до власної держави. Коли ми проводимо патріотичні конкурси, ми традиційно починаємо з гімну і всі співають, як один. З'явилося розуміння, якщо ми не будемо себе поважати , починаючи з символів, культури, то ніколи ми культуру не побудуємо", - додав колишній народний депутат України.

Сьогодні революційні настрої в місті затихли, більшість місцевих активістів перетворилися на "приручених псів", які готові за винагороду "вигризати" чиїсь інтереси. Варто також зазначити, що не меншає і прихильників "русскої весни". Вони просто причаїлися, чекаючи слушної миті, щоб нагадати про себе. А от справжніх патріотів залишилося дуже мало.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Миколаїв

Всі новини на одному каналі в Google News

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

deneme