Архіви КДБ: Як радянський міліціянт та кримінальник знищували антинацистське підпілля в Миколаєві

Резидентура німецької кримінальної поліції при СД (Sicherheinstsdienst  --нацистська секретна служба безпеки) була викрита співробітникам 2-го відділу (контррозвідка) УМДБ Миколаївської області у 1947 році після вдало проведеної агентурної розробки. Були заарештовані п’ятеро чоловіків. Серед них – 49-річний уродженець Одеси, колишній працівник радянського карного розшуку Мирон Аксененко, який жив у Миколаєві на нелегальному становищі, та 38-річний уродженець Миколаєва Микита Куракін – кримінальник, який до німецько-радянської війни встиг двічі побувати за ґратами за хуліганство. Ще трійка затриманих були цілком пересічними мешканцями Миколаєва: 49-річний Петро Томашевський, 51-річний Петро Новохатько та 48-річний Микола Лісіцин. Усі вони відзначилися активною співпрацею з окупантами, але саме "здобутки" колишнього міліціянта та колишнього кримінальника були найбільш вражаючими.   

Радянський міліціянт – на службі СД

Мирон Аксененко влаштувався штатним агентом до кримінальної поліції при СД одразу після окупації Миколаєва – у вересні 1941 року. Особисто брав участь в обшуках та арештах, а також засідках на радянських підпільників тощо. Уже після арешту на допитах Аксененко свідчив, що особисто підбирав агентуру, у нього на зв’язку перебували 16 секретних агентів, які працювали по комуністах й інших противниках нацистів.

За матеріалами, які передавали ці агенти, Аксененко разом з іншими працівниками кримінальної поліції взимку 1942 року брав участь в арешті керівника миколаївського "Підпільного патріотичного центру" Печенєжського, який був закинутий радянськими спецслужбами в тил німців для проведення розвідувальної діяльності та організації комуністичного підпілля. Для того, щоб заарештувати Печенєжського, Аксененко влаштував засідку на квартирі радянського підпільника Защука, раніше затриманого нацистами.

Арешт Печенєжського став кінцем Ново-Одеської радянської підпільної організації. Під час допитів в СД Печенєжський не витримав тортур та видав усіх. Були заарештовані 55 людей, більшість з них, разом із керівником, розстріляні.

За 1943 рік "ужинок" Аксененка був ще більш вражаючим. Ним були заарештовані 200 людей, які виступали проти німців. Півсотні з них були передані в СД, подальша їхня доля залишилася невідомою. Решту після допитів направили на примусові роботи до Німеччини.

У 1944 році, розуміючи, що радянська влада за скоєне "по голові не погладить", Аксененко чкурнув разом із відступаючими німцями. Опинився у Німеччині, однак вдача від нього відвернулася: 1945 року він як репатріант був повернений на територію СРСР, до Миколаєва. Не маючи іншого виходу, жив на нелегальному становищі майже два роки, поки не був заарештований.  

Під час слідства Аксененко назвав 36 відомих йому агентів СД, зокрема й тих, хто потім проходив в одній справі з ним. Загалом із названих Аксененком агентів у різні часи МДБ були заарештовані 22 людей. Крім того, Аксененко здав 12 офіційних співробітників СД й кримінальної поліції Миколаєва.

Що робив хуліган на службі у німецькій поліції

Двічі судимий за хуліганство Микита Куракін перебував "на побігеньках" у штатного агента німецької поліції Степанова. Останній, як і Аксененко, до війни працював у міліції – уповноваженим миколаївського карного розшуку. Німцями був залучений, зокрема, для роботи по кримінальниках. На цей контингент був скерований й Куракін.

У 1943 році Куракін працював на складі однієї з німецьких військових частин. Там познайомився з партизанами Бєлєковим й Дудніком, які прибули до Миколаєва з метою завербувати новий контингент та придбати зброю. Невдовзі усі троє були заарештовані СД як радянські партизани. Куракіна в черговий раз завербували, цього разу – шеф кримінальної поліції Рункельд. Новий-старий агент успішно працював по внутрішньо камерних розробках прорарадянських активістів та партизанів. Пізніше був переданий на зв'язок Аксененку й продовжував свою звичну діяльність.

У 1944-му Куракін також дав драла до Німеччини, але це його не врятувало. У березні 1945 року його там мобілізували до Червоної армії. На початку 1946-го Куракін був демобілізований та повернувся до Миколаєва. За рік був заарештований МДБ. Під час слідства агент не відмовчувався, назвав 12 агентів та три конспіративні квартири.

Як допомагали німцям решта заарештованих

Петро Томашевський був у вересні 1941 року заарештований німцями як комуніст, тоді ж і завербований. Томашевського передали на зв'язок Аксененку. Колишній комуніст здавав німцям однопартійців й прорадянськи налаштованих жителів Миколаєва. Декого з цих людей німці розстріляли.

Петро Новохатько у 1941 році був старостою селища Водопій, що у передмісті Миколаєва. Був типовим колаборантом, виконував вказівки німецької влади, зокрема відправляв молодь до Німеччини. Після вербування до агентурної мережі видав німцям місцевих учасників комуністичного підпілля, свідчив проти них на очних ставках. Як і Аксененко, втікав до Німеччини й по репатріації повернувся до Миколаєва.

Миколу Лісіцина завербували до агентурної мережі у 1942 році. "Відзначився" тим, що у 1943 році викрив для СД керівника партизанського загону Мясоєдова, а восени 1944 року – двох радянських підпільників і жінку, яка їх переховувала.

Зважаючи на такий "послужний список", вирок був очікуваний. Військовий трибунал військ МВС Миколаївської області засудив Аксененка, Куракіна та Томашевського до розстрілу, Новохатька та Лісіцина – до 15 років каторжних робіт.

Читайте також

Для чого чекісти сотнями вербували жителів Миколаївщини

Як "Червоний" з Миколаївщини агітував за бандерівців, а комуніст створив "Лігу свободи"

Як було насичене агентами й знищене підпілля ОУН на Миколаївщині