Архіви КДБ: Як чекісти виводили на чисту воду керівництво Чорноморського суднобудівного заводу у Миколаєві

У документах МДБ УРСР за травень 1949 року можна знайти дуже цікавий документ, що стосується функціонування такого важливого радянського оборонного об'єкта, як Завод №444, більш відомий на сьогодні як Чорноморський суднобудівний завод. Навіть побіжно глянувши до Вікіпедії, можна дізнатися, що це була найбільша корабельня в Україні, де було побудовано, зокрема, усі дев'ять авіаносців СРСР. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 8 лютого 1949 року завод нагородили орденом Леніна, й не лише з нагоди його 50-річчя, але й "за успішне виконання завдань партії й уряду". Тим більше зацікавлення викликає назва спеціального повідомлення, яке було надіслане на адресу міністра держбезпеки Союзу РСР Абакумова – "Про антидержавницьку практику на Миколаївському суднобудівельному заводі №444".

У преамбулі спеціального повідомлення зазначалося, що згідно з держпланом, у 1948 році на заводі мали здійснюватися інтенсивні роботи з добудови крейсерів "Куйбишев" та "Фрунзе", закладки на стапелях крейсерів "Дзержинський" та "Адмірал Нахімов", закладка й підготовчі роботи по серійних підводних човнах №376-382, а також мали бути побудовані сім сухогрузних 250-тонних барж. У звіті за рік, наданому керівництвом заводу до Міністерства суднобудівельної промисловості СРСР, було зазначене перевиконання плану на 5% загалом й на 1% саме по військовому будівництву.

Крейсер "Адмірал Нахімов"

Проте, у МДБ УРСР була інформація, що зазначені цифри були, м’яко кажучи, завищеними. Зокрема, в реальності план з військового суднобудування був виконаний лише на 79%. Співробітники держбезпеки прямо вказували, що директор заводу Самарін, головний інженер Вайнштейн та начальник планово-виробничого відділу Гік знали про недоопрацювання обсягів державного замовлення, однак шляхом підробки документів звели все на користь підприємства. Таким чином, завод отримав зайвих 18 мільйонів рублів, а робітники відповідно незаконно отримали преміальні.

Конкретно за об’єктами замовлення ситуація виглядала наступним чином. По крейсеру "Куйбишев" керівництво заводу звітувало про перевиконання плану й завіряло Міністерство, що випробування корабля відбудеться за планом влітку 1949 року. Однак в реальності, за даними МДБ, будівництво відставало від плану вже на сім місяців, й через це довелося робочі процеси переводити на цілодобовий графік. Крім того, довелося залучати до роботи 70 конструкторів, які б мали розібратися, що саме треба добудовувати.

Крейсер "Фрунзе"

По крейсеру "Фрунзе" була здійснена переробка технічної документації, без зміни головних показників будівництва. За рахунок цього керівництво будівельними роботами змогло, де треба, завищити показники, а потім штучно їх знижувати.

Не кращою була ситуація з іншими кораблями. Стапель, на якому було закладено крейсер "Дзержинський", не був завершений будівельною організацією і, відповідно, не був зданий в експлуатацію. Стапель для "Адмірала Нахімова" у 1948 році також не був зданий, що призвело до зриву початку будівництва. Й знову ж таки, МДБ рапортувало про фальсифікації документації з будівництва, які дозволяли отримувати кошти за ще невиконані (недовиконані) роботи.

Крейсер "Дзержинський"

Також річним планом на 1948-й було передбачено спуск на воду підводних човнів №376 та №377. Після цього очікувалося пришвидшення робіт для того, щоб у 1949-му завершити роботи з човнами №378 та №379, й так далі. Однак не було зроблено рівним рахунком нічого. При наявності коштів вони не були розподілені належним чином, а потім й взагалі залишилися неосвоєними. Крім того, з семи замовлених барж заводом були побудовані лише чотири.

Звичайно, органи державної безпеки працювали й в напрямку збирання компромету на керівництво заводу, зокрема, осіб, які фігурували як організатори фальсифікацій. В першу чергу – на директора заводу 44-річного Олександра Самаріна, члена Комуністичної партії з 1922 року. Його основні "провини": у 1927-му – догана за несплачені партійні внески; у 1929-му – догана за склоку серед інженерно-технічних працівників Балтійського суднобудівного заводу; у 1937-му – вже на Миколаївському заводі виключався з партії за відмову від провадження стаханівського руху, "окозамилювання" тощо. Щоправда, того ж року у партії його поновили.

Та вже наступного, 1938-го, вже як директор заводу ім. Андре Марті, Самарін "призначав на керівні посади осіб, які "не вселяли політичної довіри", й підтримував зв’язки з родичами, які мешкали за кордоном" Ще й мав коханку, яка працювала у Народному комісаріаті суднобудівельної промисловості і підозрювалася чекістами у належності до німецьких розвідувальних органів.

Під час німецько-радянської війни Самарін зміг злетіти до посади заступника Наркома суднобудівельної промисловості, однак падіння також було відчутним. У серпні 1943 року його за сукупністю провин Трибуналом Московського військового округу засудили до чотирьох років позбавлення волі. Покарання він відбував у діючому Північному флоті. Зрештою, доля до нього була доброю – він таки повернувся на посаду директора такого великого за масштабами та значенням суднобудівного заводу у Миколаєві.

Після травневого спеціального повідомлення до Миколаєва приїхала комісія для перевірки роботи заводу, реального стану виконання замовлення тощо. Співробітники МДБ далі фіксували – очевидно, через інформаторів – спроби керівництва підприємства ввести в оману перевіряльників й надати "підшліфовану" документацію.

Комісія не стала перевіряти усі документи на заводі, їм було достатньо й тих матеріалів, які вони опрацювали по крейсерах "Куйбишев" та "Фрунзе". Лише по цих двох кораблях нарахували "зайво перерахованих" 10 мільйонів рублів.

У доповідних записках та спеціальних повідомленнях за 1949 рік, які нам вдалося опрацювати, не було документу про конкретні результати роботи комісії й вжиті заходи, як Міністерством, так і органами держбезпеки. Однак, за офіційними даними історії заводу, від осені 1949 року його вже очолював Володимир Івочкін.

Читайте також:

Архіви КДБ: Як херсонські чекісти розслідували події з антирадянським "присмаком"

Архіви КДБ: Як запорізькі чекісти полювали на державних злочинців

Архіви КДБ: Як у Миколаївській області розробляли "Художницю" з Китаю