ТОП-7 наймоторошніших місць Миколаєва

Миколаїв – старе місто з цікавою історію. В ньому чимало визначних місць, декілька театрів та музеїв з насиченою експозицією, які полюбляють туристи. Але для миколаївців воно має іншу сторону: є місця, куди пересічний мешканець воліє краще не потикатися.

Depo.Миколаїв склав ТОП наймоторошніших місць Миколаєва, від яких, подекуди, кров стине в жилах.

Мікрорайон Темвод – Миколаївський Бухенвальд (місце розстрілу понад 30 тисяч військовополонених)

На території заводського селища Темвод, побудованого ще в 1930-ті, в період окупації діяв табір для радянських військовополонених "Шталаг-364". Він був одним з найбільших регіональних таборів на півдні України. Мав філії в Первомайську, Вознесенську, Новій Одесі, Себиному, на суднобудівних заводах імені Андре Марті, 61 Комунара, потім - в Херсоні та Одесі.

Комплекс споруд цього табору складався з 26 двоповерхових бараків з розрахунку на 70 тисяч полонених. Звірства, які вчинялися в концтаборі, були не меншими, ніж у сумно відомому на весь світ "Освенцемі". Жертв катували, доводили до канібалізму та морально знищували.

За роки фашистської окупації в "Шталаг-364" загинули майже всі, а це - до 70 тисяч осіб. Останні 30 тисяч віддали душу на початку 1944 року. Нових жертв примушували виривати небіжчиків-полонених і спалювати, щоб радянські війська потім не змогли оцінити масштабів злодіянь. Згодом такий же фінал чекав і на інших ув'язнених. Тільки частину військовополонених чекала інша доля: кого не встигли знищити, вивезли в "Дулаг-162" (листопад 1943 р. - 27 серпня 1944 р.), інших - у "Шталаг Європи".

Сьогодні від колишніх жахіть залишилась лише напівзруйнована арка з табличкою: "Тут в період фашистської окупації розташовувався концтабір, в якому було знищено більше 30 тисяч радянських військовополонених та мирних громадян. Пам’ять про загиблих за свободу і незалежність нашої батьківщини житиме вічно!".

Лазурна, 40

Дванадцятого травня 2014 року близько 12:40 Миколаїв сколихнув вибух у житловому будинку на Лазурній, 40. Вибух був такої сили, що його чули за декілька кварталів від епіцентру.

Німа тиша після вибуху буквально зв’язала жителів будинку, які навіть у страшному сні не могли подумати, що таке може статися в їхньому житті. Трагедія забрала життя сімох людей, вижила лише одна жінка.

За збігом обставин, єдиною, хто залишився в живих була дружина Юрія Алфімова, який в такий жахливий спосіб вчинив самогубство. Родичі чоловіка, який пошкодив газове обладнання та розіслав знайомим прощального листа, до останнього відстоювали його невинуватість, але факти свідчили проти їх доводів.

Ірина Алфімова встигла врятувати власну дочку, яку відправила на вулицю, а сама кинулась до чоловіка, бо з квартири було чутно запах газу. Саму ж Алфімову втрятувала газова плита, яка захистила голову від пошкоджень.

Після цієї жахливої трагедії сотні людей залишились без даху над головою, але все-таки отримали допомогу від волонтерів, спонсорів та влади. Тепер вони живуть неподалік від місця вибуху та зі сльозами на очах згадують пережите.

За рік після вибуху будинок повністю розібрали, тож про той жах нагадують лише фото на сусідньому будинку і злощасна газова труба, яка виглядає з землі.

Мікрорайон Абіссінія (Залізничне містечко)

Залізничне поселення в одному з районів міста має погану славу. Через близькість залізничних колій до житлового сектору, декілька миколаївців вже загинули під колесами тепловозів. Більшість городян вважає це поселення кримінальним, адже воно сотні разів фігурувало в поліцейських зведеннях.

Також ці місця називають "Інвалідними хуторами", адже будинки тут передбачалися для інвалідів (ветеранів) Чорноморського флоту (переважно унтер-офіцерів і георгіївських кавалерів), які отримали каліцтва або здійснили подвиги під час Кримської війни 1853-1856 рр.

У радянський період цей район охопила самозабудова. На Абіссінії таємно селилися безпаспортні переселенці, волоцюги, криміналітет. В місті бурхливо розвивалось суднобудування та постійно не вистачало робочої сили.

У 60-80-х рр. ХХ ст. частина території, що належала раніше "Інвалідним хуторам", була направлена під масову житлову забудову. Сьогодні район виглядає як нагромадження маленьких куренів та провулків. Тут немає вулиць, а нумерація будинків хаотична.

Люди побоюються місцевих жителів та обходять район десятою дорогою.

Полігон твердих побутових відходів

Одне з найгидкіших місць Миколаєва – полігон твердих побутових відходів. Кожного року сюди звозять близько мільйону кубометрів сміття з усього міста, в якому порпаються безхатченки. На сьогоднішній день полігон заповнений на 75%.

За останні роки на полігоні було знайдено декілька трупів, в тому числі і новонарожених дітей. Криміналітет, намагаючись замести сліди своїх дій, ховає трупи на полігоні.

Найгірше, що звалище знаходиться по сусідству з приватним сектором, жителі якого страждають від постійних крадіжок безхатченків.

Також в сотні метрів від звалища знаходиться кладовище. Крайні могили погрузли в смітті. Вандали розбили половину пам’ятників та парканів в пошуках металолому.

Некрополь

Старовинне миколаївське кладовище, яке вражає своєю красою та розрухою. В не такому далекому минулому Некрополь вважався архітектурним шедевром, про що не скажеш зараз.

Ховати тут почали ще у XVIII столітті. Тут було закладено церкву "Усіх святих" (1807 рік), біля неї розташовано склеп сім’ї Аркасів, які зробили великий внесок у розвиток Миколаївщини та всієї України.

Сьогодні від колишньої величі практично нічого не залишилось. Величні скульптури розбито, склепи розграбовано. Безхатченки не гребують нічим та сплять на кістках великих миколаївців.

Миколаївцям страшно заходити на кладовище, яке могло б бути пам’яткою культури, адже на Некрополі вже декілька разів знаходили людські рештки та розчленовані тіла.

Зловмисника, який вбив та розчленував молоду жінку в січні 2016 року, правоохоронці досі не знайшли, хоча очевидці і склали фоторобот чоловіка.

Мікрорайон "Ялти"

Попова балка (історична назва мікрорайону "Ялти") - це довгий і глибокий яр в районі морського порту. В середині XIX саме тут з’явилось "підпільне" передмістя, яке населяв так званий "декласований елемент".

Колишні зеки, біднота та купці, які не мали коштів чи документів на життя в місті і стали засновниками мікрорайону "Ялти", який нагадував їм Кримські вулиці. В подальшому на місці стихійної торгівлі утворився морський торговий порт.

До сьогоднішнього дня цей район практично не змінився. Тут проживає багато циган, які торгують наркотиками. Через це в "Ялтах" нерідко бувають розбірки зі стріляниною.

Місцеві барони не допускали, щоб в їх справи втручалась поліція, тому самі розганяли бунтарів до приїзду правоохоронців.

Мирним миколаївцям, які, за збігом обставин, змушені жити в кримінальному районі, доводиться не солодко. Постійні крадіжки, наркоторгівля та кримінальні розбірки вже стали для них звичними. Саме тому, навіть вдень вулиці миколаївських "Ялт" безлюдні, а тих, хто ненароком забреде в чужий район чекає багато неприємних сюрпризів.

Старе кладовище

Старе кладовище в селі Лимани, що через річку від Заводського району Миколаєва, – видовище не для слабких духом. З землі на обриві стирчать труни та кістки хворих на віспу та чуму, яких ховали ще у XVIII столітті.

Хрести та рештки старовинних поховань змиває у Південний Буг. Найстрашніше те, що вони і досі можуть містити вірус віспи та чуми, яка панувала на даній території.

Така ж ситуація і на старому кладовищі в мікрорайоні Соляні. Близько 500 могил поступово сповзають у воду.

Про проблему відомо вже декілька років, але місцева влада досі її не вирішила, і поки що родичі людей, які тут поховані, намагаються самостійно закріпити могили.