Чому на вулицях Миколаєва лишаються таблички з "радянським привітом"

Номінально процес декомунізації відбувся, але у місті залишилося ще безліч невирішених питань   

Depo.Миколаїв
22 лютого 2017 15:00
ФОТО: depo.ua

Вже майже рік минув з тих пір, як до Миколаєва докотилася хвиля декомунізації. Миколаївці довго обговорювали, радилися, сперечалися, але у результаті 129 парків, скверів, вулиць та площ отримали нові назви.

Проте виявилося, що перейменування відбулося лише на папері. Миколаївці не поспішають називати вулиці новими назвами. Хтось через невдоволення рішенням міської влади, хтось через забудькуватість, а хтось і зовсім не знає, що вулиці вже змінили свої назви.

У свою чергу, місцева влада теж не поспішає встановлювати на вулицях нові покажчики. Здавалося б, найелементарніше – зміна старих табличок на нові – не завжди стає реальністю. Наразі далеко не всі вулиці отримали нові таблички, тому, йдучи однією з них можна непомітно опинитися на іншій. А якщо людина не місцева, то розгубитися їй простіше простого. Ба більше: пересуваючись вулицями Миколаєва, можна натрапити навіть на таблички радянських часів, які пережили вже не одну зміну назв вулиць. Міняти їх ніхто не поспішає або просто забули.

На запит Depo.Миколаїв у департаменті ЖКГ Миколаєва повідомили, що давно розробили форму нових табличок для перейменованих вулиць. У 2016 році департаментом виготовлено 744 адресні таблички, які передані житлово-експлуатаційним підприємствам для встановлення на житлових будинках. Інформації про кількість встановлених покажчиків у департаменті не надали. Наразі городяни бачать, що нові таблички встановлені були не всюди. Можливо, вони десь лежить у закутках кабінетів, чи їх виявилося замало і не на всі будинки вистачило.

Варто врахувати і те, що серед загального переліку об'єктів топоніміки, які підлягають перейменуванню, є житлові будинки приватного сектору та нежитлові будівлі. Виготовити та встановити таблички на ці будинки мають адміністрації районів Миколаєва.

Не менш важливим питанням процесу декомунізації стало фінансове, адже городяни турбувалися, що їм доведеться викласти купу грошей на переоформлення документів. Свого часу мер міста Олександр Сєнкевич запевнив, що правовстановлюючі документи, технічна документація на земельні ділянки, нерухоме майно, тендерна документація, договори, паспорта, які містять назви перейменованих об'єктів є чинними з урахуванням вимог законодавства, а заміну табличок місто бере на себе. Проте вартість виготовлення табличок виявилася вищою, ніж планувалося. Департамент ЖКГ звітує, що виготовлення таблички розміром 1000х200 мм коштувало їм 363 грн, а трохи більшої – 1000х300 мм – 381 грн. Проте комунальники чомусь не уточнили у відповіді на запит, яка сума коштів була витрачена на виготовлення та встановлення всіх табличок в цілому. Якщо порахувати у співвідношенні 50/50, то тільки виготовлення табличок обійшлося міському бюджету у 283 464 грн. Проте не факт, що "цифри" саме такі. Тому реальна вартість перейменування об'єктів залишається таємницею.

Після декомунізації вулиць залишилися ту, хто незадоволений цими процесами. Люди почали висловлювати бажання повернути старі назви та навіть збирати підписи під зверненнями, писатися скарги. Одним з прикладів можна згадати дві вулиці – Андрія Шептицького та Ребе Шнеєрсона, питання перейменування яких й досі залишається відкритим.

Декомунізація спричинила ще одну проблему міського масштабу, яку варто теж згадати. Нові назви вулиць досі не прописані на інформаційних табличках у маршрутках. Як треба підвищити ціни на проїзд, перевізники дуже швидко змінюють таблички на нові. А ось з декомунізацією не поспішають. Більше того, деякі водії відмовляються робити зупинки, коли їм називаєш нову назву вулиці.

Під час декомунізації в Управлінні транспорту міськради запевняли, що зі зміною табличок у маршруток не виникне проблем, і підприємства-перевізники оперативно впораються із завданням. Начальник управління транспорту В'ячеслав Кащенюк у коментарях журналістам спочатку у травні запевняв, що з перевізниками розмовляли, і вони за кілька місяців все зроблять. "Кілька місяців" розтягнулися на півроку: строк "перетягнули" до кінця 2016 року. Але за фактом маршрутки й досі їздять зі старими табличками – замінили їх одиниці.

Хтось скаже, що це ж не так важливо, навіщо зациклюватись на дрібницях. Але ж не дарма кажуть, що досконалість в деталях, а Миколаєву до досконалості ще далеко. Від місцевої влади неодноразово лунали обіцянки щодо створення парку тоталітарно-комуністичного режиму, але поки що сам Миколаїв – такий собі парк комунізму, де на кожному кроці залишаються "пам'ятки" минулого. Більше того, декомунізація повинна пройти спочатку у голові, але у місті ще залишилися люди, які живуть комуністичними думками, і їх чимало. І поки у місті декомунізація залишається "недокомунізованою" – що в головах, що на вулицях, то і про рух вперед говорити якось не доводиться.

Більше про життя Миколаєва та області читайте на Depo.Миколаїв