Архіви КДБ: Як і чому на Миколаївщині "полювали" на есерів

Улітку 1935 року в рамках боротьби з колишніми союзниками та опонентами більшовиків, чекісти, серед інших, здійснювали репресії проти колишніх соціалістів-революціонерів (есерів). Попри те, що самої партії вже не існувало, її колишні члени і послідовники залишалися для проповідників світової революції ворогами.

На території сучасної Миколаївської (тоді частини Одеської) області у межах полювання на "колишніх" есерів співробітники Одеського обласного управління НКВС розробляли агентурну справу "Єдність" ("Единство"). У її матеріалах керівником "есерівського центру" в регіоні називався Іван Казарцев, який належав до партії з 1906 року. Цілком у дусі часу мету "есерівського центру" чекісти визначили як "підготовку збройного повстання й відрив України від СРСР".

Станом на 15 серпня 1935 року у межах "Єдності" були заарештовані 22 людини. Із них сім "в усьому зізналися". Зокрема, заарештований Логненко свідчив: "Політичні цілі організації цілком витікали зі старих есерівських переконань осіб, які її очолювали, й зводилися до розгортання активної боротьби з радянською владою, організації перевороту й створення буржуазно-демократичної республіки по типу західноєвропейських держав, де правлячою партією була б партія есерів".

Заарештований Прядко навіть виклав план дії організації, який складався з наступних пунктів:

• Підготовка селян й армії до збройного повстання через проведення агітаційної роботи із роз’ясненням необхідності відриву України від Радянського Союзу

• Створення широко розгалуженої мережі есерівських осередків

• Зрив заходів комуністичної партії на селі

Одним із головних осередків есерівської активності радянська спецслужба визначала місто Баштанка – центр однойменного району. Місцеві антирадянщики, за свідченнями заарештованих, спрямовували свої зусилля на залучення в організацію незадоволених радянською владою, насамперед, з числа колишніх учасників повстанських загонів отамана Григорьєва. Крім того, поширювали листівки й вчиняли саботажні та підривні дії у колгоспах.

Загалом, подібні звинувачення у бік колишніх есерів були доволі симптоматичними на тлі провальної політики більшовиків на селі й опору українських селян цим заходам. За гучними справами приховувалося звичайне "головотяпство" місцевих чиновників від компартії. За великим рахунком, до дій ворогів радянської влади зараховували помилки та недопрацювання самих активістів й номенклатури: "неякісний посів, заплутування обліку трудоднів, знищення поголів’я коней й сільськогосподарських машин, псування й грабунок хлібу тощо".

Для 1930-х років було "модним" викривати широко розгалужені антирадянські організації. Справа миколаївських есерів не стала винятком. Звісно, в чекістських матеріалах "есерівським павутинням" була, насамперед, оплетена тодішня Миколаївська округа, але також "знаходилися зв’язки" в інших регіонах СРСР, навіть у Москві. Не забували також і про індустріальні Донеччину й Дніпропетровськ.

У листопаді 1935 року слідча справа, яка виникла після реалізації агентурної справи "Єдність", була передана до спецколегії Одеського обласного суду. Понад два десятки заарештованих, серед яких Яшкін, Логненко, Прядко, Казарцев, обвинувачувалися за статтями 54-2, 54-11 та 54-13 КК УРСР: збройне повстання; участь у контрреволюційній організації; активна діяльність проти революційного руху при цараті та під час громадянської війни.

Разом із тим, деякі матеріали були виділені в окремі провадження. Зокрема, справа групи жителів Баштанки: Смигуновського, Гуца, Денисько, Цюпи й Рижика – була направлена на розгляд місцевого Народного суду, оскільки у ній йшлося про саботаж та шкідництво, не пов’язані з політичною діяльністю.

Деякі фігуранти розробки йшли за окремими справами. Декого взагалі звільнили, звісно, не просто так.   

Звільнений з-під варти Семиліт був завербований чекістами для подальшої розробки колишніх червоних партизан та осіб, які фігурували в агентурних матеріалах "Єдності". Залучити до агентурної діяльності планувалося ще одного фігуранта справи, звільненого з-під варти Юрія Недбайла. Йому збиралися "доручити" розробки родичів репресованих.

Читайте також

Хто допомагав запорізьким "чекістам" полювати на колишніх політичних опонентів

Як заможна селянська Херсонщина "вибухала" проти радянської влади

Як на Запоріжжі зводили рахунки з троцькістами, меншовиками та анархістами