Як одне з чудес України опинилося на межі знищення

Величезні тисячолітні кам'яні глиби, бурхлива річка з прозорою водою, що обминає пороги та зелені острівки, – щоб все це побачити, не потрібно їхати за кордон. Достатньо завітати на Миколаївщину в район міста Южноукраїнськ. Такі неймовірні краєвиди є одним з семи природніх чудес України, останнім історичним ландшафтом доби українського козацтва – центром Бугогардівської паланки Війська Запорозького. Проте він перебуває на межі затоплення.

Безмежні простори Бузького Гарду розкинулися на території регіонального парку "Гранитно-степове Побужжя" та є сьогодні пам'яткою культури національного значення. Дивно, але навіть не всі корінні жителі Миколаївщини знають про таке природне й історичне диво поруч.

Але останнім часом про нього дізналися не тільки любителі рафтингу Південним Бугом та скелелазіння. Екологи та історики почали бити на сполох через плани Южно-Української АЕС з добудови Ташлицької ГЕС. Для цього потрібно підняти рівень Олександрівського водосховища до 20,7 м. А це спричинить знищення козацького острову Гардовий, а разом з ним порогів, підходу до скеледрому, заплавів і рідкісної флори та фауни.

Depo.Миколаїв разом з екологами, спортсменами, журналістами та активістами приєдналися до акції "Збережемо Гард – збережемо Україну". Там, на безкрайніх просторах біля Південного Бугу, на власні очі можна побачити позначки, якої сягне вода, змиваючи історичну пам'ять.

Краєзневець Микола Біляшівський розповідає, що три століття тому на цих просторах стояло маленьке місто мисливців та рибалок Гард. Територія простиралася на 5 км нинішнього парку "Гранитно-Степове Побужжя". Історики акцентують, що Бузький Гард важливо зберегти для української ідентичності, яка знищувалася за радянських часів. "Вперше природний ландшафт став пам'яткою культури в Україні. Це принципово важливо, це починалося виконання засади Євпропейської хартії ЮНЕСКО: культурна і природна спадщина разом зберігається", - зазначає Біляшівський.

Археолог і краєзнавець Микола Товкайло відкриває сторінки минулого. Раніше річка Південний Буг вважалася священною і мала назву Бог. Але після ліквідації козацтва поняття підмінили. "Москалям важко було розрізняти, де західний і де південний Буг. Вони перейменували Бог на Буг", - пояснює краєзнавець.

Назва Гардівського порогу походить від слова "гард", що означає риболовецькі споруди. Поселення було відоме ще у 16 столітті: спочатку як сторожа для ловлі риби, а потім перетворилося на адміністративний центр Бугогардівської паланки Війська Запорозького, яка була найзахіднішою.

"За тих часів тут проходив кордон між Запорожжям і Туреччиною і сюди щоліта приходило велике військо, їх було не менше тисячі. Вони стояли табором: охороняли кордони, стежили за порядком риболовлі. Тут же була митниця і переправа. Важливий стратегічний вузол", - розповідає Товкайло.

Разом з ліквідацією Січі зникла і козацька застава на Бузі. Місця були пустельними, яких не торкалася рука людини до будівництва атомної електростанції та Ташлицької ГЕС. Для її потреб у 2006 році підняли рівень Олександрівського водосховища до позначки 16 метрів. Тоді був частково затоплений Гардовий острів, який сьогодні називається Клепаний, - центр історичного ландшафту. Під водою опинилася і козацька церква на острові. Постраждали і пороги.

Як зазначають організатори акції, за рішенням Центрального райсуду Миколаєва від 2007 року, а також Одеського апеляційного суду 2012 року, Миколаївська облрада незаконно узгодила підняття рівня водосховища. Незважаючи на ухвали суду, воду атомники так і не спустили. І ситуація може незабаром повторитися, адже у планах "Енергоатому" для добудови Ташлицької ГЕС підняти рівень ще вище.

"Якщо піднімуть рівень води до 20,7 м, буде повністю затоплений Гардовий острів, Гардовий поріг, балки, які мають історичне значення. Це означає, що ми втратимо останній історичний ландшафт Війська Запорозького. Про яку Новоросію ми говоримо, коли тут були землі Запорозької Січі", - зазначає Товкайло.

Владислав Артамонов, директор парку "Гранитно-степове Побужжя" також додає, що наразі вирішується і питання погодження меж з "Енергоатомом": національний парк планують розширити. Проблема виникла 10 років тому і знов актуальна.

Разом з історичною цінністю Бузький Гард цікавий і в природному плані. Еколог Олег Деркач розповідає, що територія урочища Гард є однією з ключових європейських територій для збереження біологічного різноманіття. Ендемічні риси виявили ще на початку 19 століття. На безкраїх просторах можна знайти гвоздику бузьку, смілку на мерингію бузьку, громовик гранітний, смілку ситніка. Разом з унікальною флорою після підняття рівня води може затопити й фауну.

"Коли побудували греблю і затопили територію (до позначки 16 м - ред.), напівпрохідні та прохідні риби не можуть піднятися до нерестовища, вони відірвані від нерестовища. Це з одного боку. З іншого боку – ті, які жили на швидкоплинних течіях, вони втратили місце помешкання, їм нема де мешкати", - зазначає еколог.

Своє бачення проблеми висловили й атомники. У дискусію з екологами вступив Володимир Авраменко, заступник генерального директора Южно -Української АЕС з кадрових і соціальних питань. Він запевняє, що не все так погано. "Мені дуже прикро, що ці краєвиди постраждають. Але постраждають не в тій мірі, що тут говорили. Ідея підняття може бути реалізована не раніше 2018 року – ще випадуть сніги, танутимуть, за рахунок цього підніматимуть рівень водосховища", - розпочав дискусію Авраменко.

За його словами, рівень водосховища не планується заповняти водою, яка буде йти згори. Воно буде заповнятися тоді, коли буде велика повінь. "Щоб ця повінь не знесла Олександрівку, ми цю воду затримаємо. Якщо це потрібно людям, які нижче по Бугу. Сьогодні запас води в Олександрівському водосховищі лише на два тижні може забезпечити водою Миколаївську область, яка нижче за течією, коли у Бугу буде, як і в минулому році, пропуск 6 куб. м.", - зазначає атомник.

Представники АЕС акцентують, що атомна електростанція як замовник робіт визначена державою. Їм безпосередньо вистачає і нинішньої позначки в 16 метрів. Чи піднімати рівень води, визначають органи місцевого самоврядування. "Якщо цей проект державі не потрібен, населенню південного краю не потрібний, ніхто цей проект реалізовувати не буде. Для сьогоднішньої роботи атомної станції цієї води достатньо. Можемо працювати на сьогоднішній позначці... Цікава позиція нашої країни. Води не вистачає. Область зацікавлена, щоб вода була накопичена. Це останнє водосховище на Південному Бузі, де можна накопичити і в нижній течії забезпечити водою населення, в тому числі Миколаїв. Але ніхто не наважується вийти і сказати народу, що для цього потрібно підняти рівень", - зазначає атомник.

Він запевняє, що всі районні ради дали погодження на підняття рівня водосховища. Екологи ж кажуть, що були підписані лише угоди про наміри, і ще має пройти екологічна експертиза. Разом з цим атомники альтернативу підняттю рівня водосховища окреслюють нечітко: місцевій та центральній владі потрібно ухвалити таке рішення, щоб по всій довжині Південного Бугу забезпечити санітарний пропуск води, яка б не спустилася у водосховищах та її не підпирала солена вода.

Захисники Гарду ж кажуть, що проект вигідний атомній станції. Потрібно ж дбати про енергоефективність й збільшувати відновлювальні джерела, тоді потреба у Ташлицькій ГЕС, яку забезпечує Олександрівське водосховище, відпаде сама собою. Таким чином екологи та історики пропонують відмовитися від планів добудови Ташлицької ГЕС та підняття рівня водосховища, тим самим зберігши природну та історичну пам'ятку.

На мальовничому місці можна було б відродити козацькі традиції: у балці напроти острова Гардового створити козацький табір з польовою кухнею, відродити традиції святкування Покрови. Крім того, розвивати і рафтинг. З підняттям рівня води екстремальний відпочинок також опиниться під загрозою.

Поки екологи та історики привертають увагу суспільства до Бузького Гарду акцією, до якої долучилося чимало людей. На останок захисники одного з чудес України на мальовничих берегах Південного Бугу "написали листа" міністру енергетики.