Округ №129: Миколаївщина, де люблять Сергія Тигіпка

Журналісти Depo.ua в рамках проекту "Вибори-2019. Повне оголення" створили електоральну карту виборчих округів. Ми розповідаємо як змінювались межі округів, хто і коли перемагав на окрузі, а головне завдяки чому, які технології застосовувалися, які були успішними, а які – ні. Хто претендує на цей округ на майбутніх виборах та які у них позиції. Все ця інформація - вже у відкритому доступі на порталі ВИБОРИ-2019.

Округ №129 включає Центральний район міста Миколаєва і Вітовський (раніше Жовтневий) приміський район області. Відповідно й виборці, які мешкають тут, поділені на дві групи. Предствники першроъ зайняті в сільському господарстві та промисловості (у Вітовському районі працюють ТОВ "Сандора", ДП "Миколаївзернопродукт" та інші підприємства). Друга група - міські жителі, серед яких чимало працівників бюджетної сфери.

Результати голосування у цих двох частинах округу різняться: якщо в місті ще недавно віддавали перевагу кандидату в президенти Сергію Тігіпку, то в сільській частині більше підтримували Юлію Тимошенко. Водночас традиційно для насиченої великими підприємствами області, куди за СРСР звозили працівників ледь не з усього Союзу, тут полюбляють "регіоналів" і дисципліновано голосують за партію влади, як би вона не називалася.

Округ №129

Центр: місто Миколаїв, Центральний район

Опис меж: Центральний район міста Миколаєва, Жовтневий район Миколаївської області (2016 року на виконання закону про декомунізацію перейменовано на Вітовський район)

Місцезнаходження ОВК – приміщення адміністрації Центрального району Миколаївської міської ради

Місцезнаходження ОВК – м. Миколаїв, вул. вул. Інженерна, 1

Орієнтовна кількість виборців – 146 971

Кількість виборчих дільниць – 106

Довідка: Під час кампанії 1998 року 129-ий округ включав до свого складу, окрім Центрального району Миколаєва, також місто Очакiв, Березанський, Миколаївський і Очакiвський райони. 2002 року округ у тих самих межах (Центральний район, місто Очакiв, Березанський, Миколаївський і Очакiвський райони) мав номер 130. На виборах до Верховної Ради 2006 і 2007 років, коли виборці голосували за партійні списки, миколаївський округ №126 об'єднав усі райони міста. З парламентських виборів 2012 року округ перебуває у нинішніх його межах.

На виборах глави держави 1999 року Центральний район Миколаєва належав до виборчого округу №129 – разом із містом Очаків, Березанським, Миколаївським, Очаківським районами, а Жовтневий район області було включено до 128-го округу. Президентські вибори 2004 року проходили на території нинішнього 129 округу за такою схемою: Центральний район міста Миколаєва, місто Очаків, Березанський, Миколаївський, Очаківський райони входили до округу №131, а Жовтневий район входив до округу №130. 2010 і 2014 рр. Центральний район міста входив до 129 округу разом із Заводським районом, а обласний Жовтневий – до 131-го з центром у Баштанці.

На других парламентських виборах в Україні з часу здобуття Незалежності (березень 1998 року) по округу №129 пройшов чинний на той момент нардеп від Центрального виборчого округу Миколаєва, колишній перший секретар Миколаївського обкому Компартії, який досидів у цьому кріслі до путчу 1991 року, Володимир Матвєєв. З 20,57% голосів він обійшов 24 конкурентів, у тому числі Сергія Сопруна, президента київської інвестиційної компанії "Інтекс-МБ", кандидата від Народно-демократичної партії. Але депутатом Матвєєв став не від округу, а як №12 виборчого списку комуністів: рішенням Центрального райсуду Миколаєва від 28 квітня 1998 р. результати виборів на окрузі були скасовані. Після цього тут Матвєєв вже не балотувався, натомість тричі проходив до Ради за партійними списками КПУ. А вперше його обрали до Ради у березні 1990 року у Центральному окрузі Миколаєва №285. 1994 року за цим округом він став третім.

На повторних виборах у серпні 1998 року Сопрун переміг уже іншого комуніста, Андрія Медвєдєва, здобувши 34,54% голосів. У НДП переможець затримався ненадовго – вже 2009 року вступив до лав депутатської групи "Відродження регіонів", а потім до фракції "регіоналів" у Верховній Раді. В партійній частині виборів-98 перемогли комуністи з 33,27%, тоді як у найближчого конкурента, НДП, було 13,20%.

2002 року від Центрального округу №130 до Ради був обраний Микола Круглов – кандидат-самовисуванець, майбутній головний "регіонал" регіону, губернатор, якого досі вважають однією з найбільш впливових на Миколаївщині постатей. За підсумками кампанії він на два відсотки переміг Миколу Карпенка, голову Миколаївської районної державної адміністрації, який балотувався від провладного блока "За Єдину Україну". За партійною частиною традиційно миколаївці не побачили альтернативи комуністам і "партіям влади", поміж яких, проте, прорвалася і "Наша Україна" Віктора Ющенка.

За списками партій 2006 року не було рівних "регіоналам": вони отримали понад 55% голосів. БЮТ став другим, блок Наталії Вітренко – третім. Цікаво, що комуністи опустилися на п'яту позицію і ледь здолали 3%-вий прохідний бар'єр. 3,46% - разючий контраст з їхніми результатами на усіх попередніх виборах. Мало змінилася ситуація на окрузі й на позачергових виборах 2007 року – у "регіоналів" понад 55%. Комуністи набрали 6,84%.

Виборча кампанія-2012 повернула до Ради мажоритарників і принесла перемогу наступному після Круглова "регіоналу" Миколі Жуку. Його називали креатурою губернатора. Адмінресурс, помножений на рейтинг Партії регіонів, зробив Жука безальтернативним на окрузі, де змагалися усього семеро кандидатів. Його перемога над Олександром Жолобецьким була безапеляційною: більше 48 відсотків проти 28.

Відомий у бізнес-колах Миколаєва Жолобецький включився в активну кампанію фактично ледь не за місяць до виборів і об'єктивно не міг тягатися з адмінресурсом тодішньої влади. Півміста було завішано бігбордами Жолобецького з текстом "Час прийшов". Ці борди періодично заляпували фарбою. Була застосована й інша "чорна" технологія: на центральних вулицях міста з'явилися рекламні плакати, на яких кандидат обнімався з хлопцем, одягненим в самі труси. А на тлі "райдужного" прапора сексменшин красувався напис: "Ми за Жолобецького". Кандидату не допомогли навіть прив'язка своєї кампанії до персони Кличка і зняття кандидата від "Батьківщини" Вадима Підберезняка, який закликав голосувати за Жолобецького.

Віддали належне "регіоналам" мешканці округу і за списками партій (понад 43%), частково повернули свої симпатії комуністам (17,17%). Успіхом на цьому тлі видаються результати "Батьківщини" (14.41%), "УДАРу" (13.04%) і особливо "Свободи" (5.20%).

Час Олександра Жолобецького прийшов за два роки. На дочасних виборах до парламенту 2014-го обидва лідери перегонів діаметрально помінялися ролями. Жолобецький, який тепер представляв "Блок Петра Порошенка", узяв своє: отримав майже 40% голосів. "Ми сильні, ми справимося" - звертався він до виборця з рекламної продукції, що нею було рясно засіяно округ. Свої шанси на потрапляння до Ради Жолобецький підвищив завдяки участі у позачергових виборах Миколаївського міського голови у травні 2014 року. Місцеві ЗМІ зазначали, що він значно підняв свій рівень впізнаваності.

У свою чергу Микола Жук, який після Майдану втік від токсичних "регіоналів", ішов самовисуванцем і здобув 21,62% голосів. На момент виборів екс-"регіонал" співпрацював уже з командою Сергія Тігіпка – під час президентських виборів 2014 року очолював виборчий штаб цього кандидата, а згодом став головою Миколаївської обласної організації "Сильної України". Варто згадати, як 27 червня 2014 року Жук в ефірі обласного телебачення розповів, що у нього є брат, який воює в лавах терористів "ДНР". Інший брат, за словами Жука, воював в українській армії. Після цього депутат так і не зміг чітко пояснити, що він мав на увазі, стверджуючи, що ніякого брата в "ДНР" у нього немає. Також цікаво, що буквально в останній момент ЦВК зареєструвала кандидатом однофамільця Жука, який забрав у нього 4,56% голосів.

"Блок Петра Порошенка" й "Опозиційний блок" показали 2014 року майже однаковий результат під час голосування за партійні списки: і ті, й інші набрали близько 20%. Мешканці округу також дали путівку в Раду "Народному Фронту", "Самопомочі", Компартії (9,50%), "Сильній Україні" і "радикалам" Ляшка. Натомість "Батьківщина" отримала 3,5% - менше за прохідний 5%-вий бар'єр.

Щодо електоральної карти округу на виборах президента, то 1999 року Леонід Кучма переміг в обох округах, до яких належали тоді дільниці нинішнього 129-го округу. Другим став Петро Симоненко, а третьою з великим відставанням – прогресивна соціалістка Наталія Вітренко. 2004 року у т. зв. "третьому турі" голосування Віктор Янукович здобув на окрузі №131 понад 71% голосів. Віктор Ющенко – майже 23%. Таке ж співвідношення спостерігалося на 130-му окрузі.

2010 року виборці 129-го округу проголосували типово для мешканців Миколаєва: у першому турі віддали перевагу Віктору Януковичу перед Сергієм Тігіпком, а у другому – лідеру "регіоналів" перед Юлією Тимошенко. У 131-му ж окрузі у першому турі другою з 14,85% стала Юлія Тимошенко, випередивши Тігіпка. Переміг тут, звісно, також Янукович.

Нарешті, на позачергових виборах президента 2014 року по округу №129 переміг Петро Порошенко (44,74%), а Сергій Тігіпко, який у Миколаєві опирається на стале електоральне ядро, став другим із 16,58%. А от округ №131 вдруге поспіль продемонстрував інакші симпатії виборців: тут другою стала Юлія Тимошенко з 12,66%, а Тігіпко виявився третім.

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №129)
1998 рік	Володимир Матвєєв – 20,57%	Сергій Сопрун – 15,73%
1998 рік (повторні вибори)	Сергій Сопрун – 34,54%	Андрій Медвєдєв – 20,01%
2002 рік	Микола Круглов – 17,82%	Микола Карпенко – 15,83%
2012 рік	Микола Жук – 48,04%	Олександр Жолобецький – 28,13%
2014 рік	Олександр Жолобецький – 39,63%	Микола Жук – 21,62%

Парламентські вибори (межі нинішнього округу №129)
1998 рік (округ №129)	Комуністична партія України (33,27%) Народно-демократична партія (13,20%) Народний Рух України (7,27%) Партія Зелених України (6,32%) Виборчий блок партій "Трудова Україна" (4,03%)
2002 рік (округ №130)	Комуністична партія України (27,36%) Виборчий блок "За Єдину Україну!" (16,29%) Соціал-демократична партія України (об'єднана) (12,35%) "Блок Віктора Ющенка "Наша Україна" (6,25%) "Блок Наталії Вітренко" (4,99%) Виборчий блок "Команда Озимого Покоління" (4,16%)
2006 рік (округ №126)	Партія регіонів (55,10%) "Блок Юлії Тимошенко" (10,23%) Блок Наталії Вітренко "Народна опозиція" (8,33%) Блок "НАША УКРАЇНА" (4,52%) Комуністична партія України (3,46%) Партія "Віче" (3,03%)
2007 рік (округ №126)	Партія регіонів (59,37%) "Блок Юлії Тимошенко" (13,79%) Комуністична партія України (6,84%) "НАША УКРАЇНА – НАРОДНА САМООБОРОНА" (4,42%) Прогресивна соціалістична партія України (3,62%) "Блок Литвина" (3,52%)
2012 рік	Партія регіонів (43,07%) Комуністична партія України (17,17%) Всеукраїнське об'єднання "Батьківщина" (14,41%) Партія "УДАР Віталія Кличка" (13,04%) Всеукраїнське об'єднання "Свобода" (5,20%)
2014 рік	Партія "БЛОК ПЕТРА ПОРОШЕНКА" (20,31%) Політична партія "Опозиційний блок" (19,06%) Політична партія "НАРОДНИЙ ФРОНТ" (12,05%) Політична партія "Об'єднання "САМОПОМІЧ" (9,68%) Комуністична партія України (9,50%) Партія Сергія Тігіпка "Сильна Україна" (7,49%) Радикальна Партія Олега Ляшка (5,13%)

Президентські вибори

1999 рік (округ №129) 1999 рік (округ №128)	Леонід Кучма - 42,17% Леонід Кучма – 43,75%	Петро Симоненко - 28,92% Петро Симоненко – 26,64%
2004 рік (округ №131)	Віктор Янукович – 71,08%	Віктор Ющенко – 22,99%
2004 рік (округ №130) 2010 рік (округ №129)	Віктор Янукович – 73,25% Віктор Янукович – 74,83%	Віктор Ющенко – 21,70% Юлія Тимошенко – 18,88%
2014 рік (округ №129) 2014 рік (округ №131)	Петро Порошенко – 44,74% Петро Порошенко – 44%	Сергій Тігіпко – 16,58% Юлія Тимошенко – 12,66%