Архіви КДБ: Якою була армія таємних співробітників і за ким нишпорила на Миколаївщині

Гортаючи архіви, важко не приділити уваги невидимій для невтаємничених, однак невід’ємній частині діяльності радянських органів державної безпеки. Йдеться про діяльність агентурно-оперативну: розробки, обробки, стеження й здогадки. Ця робота відшліфовувалася роками, її аналізували й, відповідно, про неї доповідали "нагору". Подібні звіти проливають світло на деякі сторінки історії України у ХХ столітті.

Наприклад, документ, який являє собою рапорт начальника третього відділу (контррозвідка) Управління держбезпеки НКВС Миколаївської області капітана держбезпеки Шувалова. Звітував капітан своєму безпосередньому керівникові – начальнику обласного НКВС Третьякову. Разом із деякими "робочими дрібниці", рапорт містить чимало інформації, яка дозволяє побачити агентурно-оперативну діяльності миколаївських контррозвідників станом на середину осені 1940 року.

Отже, мережа агентів та інформаторів третього відділу на той час нараховувала 86 осіб. З них деякі відверто не мали бажання співпрацювати з НКВС, зокрема агент "Круглий", а з агентом "Орловим" та інформаторами "Фабером", "Ямпольським", "Сибірським", "Тульським", "Надією" та "Соколовим" спецслужбою взагалі був втрачений та не відновлений зв'язок. Інформатори "Ферган", "Донець" та "Григорьєв" перебували восени 1940-го у тривалих відрядженнях.

Серед агентури, з якою зустрічалися оперативники НКВС, 11 осіб були віднесені ними до розряду безперспективних в сенсі контррозвідувальної діяльності. Шувалов перелічував їх: агенти "Алєксандров", "Роза", "Альберт" та "Журналов", інформатори "Жуковський", "Антоніо", "Сєргєєв", "Свєтлов", "Лєвітан", "Збиральник" (рос. "Сборщик") та "Гаврилов".

У той же час тривало поповнення агентурного апарату миколаївського управління під конкретні розробки. Наприклад, у справі "Східняки" був завербований інформатор "Тихонова"; у справах "Возчики" й "Посередники" – агент "Антон" та інформатор "Поляков" (обидва – німці за національності). Агент "Вікторов" був завербований для розробки справи "Парижани". Для цілеспрямованої розробки осіб німецької національності було завербовано агента "Алєксєєва" (мав закордонні зв’язки) та інформатора "Флору". Для розробки болгар, китайців, греків та біженців з Буковини були завербовані інформатори "Свєтлов", "Волков", "Южанін" та "Арсен".

Також розроблялися справи "Переліт" (агент "Дачний"), "Тріо" (агент "Самойлов"), "Десант" (агент "Нікіфоров"). Для розробки потенційних білогвардійців та українських повстанців були завербовані агент "Авдєєв" та інформатори "Григорьєва" й "Гаврилова".

Були викладені у рапорті і проблеми, з якими стикалися підлеглі капітана Шувалова у роботі з "підзвітним" контингентом. Серед них виокремлювалися наступні:

• німці: мережа агентів та інформаторів була недостатньо чисельна, особливо бракувало авторитетних осіб;

• біженці з Буковини й окупованої Польщі: існувала потреба у вербуванні більшої кількості агентів та інформаторів;

• українська контрреволюція: абсолютно не було агентури серед керівників руху та партій самостійницького спрямування.

Крім того, більша частина справ-формулярів не була забезпечена агентурою й, відповідно, не розроблялася.

Серед помітних справ того часу Шувалов "хвалився" розробкою під назвою "Невгамовні" на п’ятьох "німецьких націоналістів", які проживали у селі Високопілля (тепер – Херсонської області). Співробітники держбезпеки підозрювали місцевих жителів Ернеста та Розу Шамей, Якова Прейса, Андріоса Гохмана тощо у зв’язках із діячами націонал-соціалістичної партії закордоном. Крім того, перелічені німці нібито організовували потужну антирадянську підпільну організацію, через що справа здавалася Шувалову доволі перспективною.

Агентурна справа "Парижани" була заведена на жителів села Зульц (зараз – покинуте село у Миколаївському районі Миколаївської області), серед яких були колишній директор школи Вебер, колишній церковний староста Гайдт та інші, яких також підозрювали у створенні підпільної нацистської організації.

За даними ж агента "Бистрякова" у Варварівці (тепер мікрорайон Миколаєва) в райспоживспілці було зафіксовано німецьке антирадянське угрупування, до складу якого входили головбух поляк Шламбович, статистик німець Енгель та ще кілька осіб німецької національності. Це й же агент "виявив" ще кілька подібних угруповань, до складу яких зараховував і селян, і представників інтелігенції. Не відставали від нього й агенти "Буссе" та "Ліберис".

Така активність серед іншого свідчить, що попри німецько-радянські мирові й інші угоди, спільну домовленість про розподіл Європи, репресії проти етнічних німців у СРСР не припинялися й боротьба проти різних "угруповань" проводилася доволі серйозна.

Читайте також:

За які гріхи хапали миколаївців восени 1940-го