Архіви КДБ: Для чого чекісти сотнями вербували жителів Миколаївщини
Станом на 1 листопада 1940 року до послуг миколаївських чекістів були майже три тисячі таємних співробітників ("сєксотів"). Лише впродовж одного місяця вербувалося до сотні нових
Depo.Миколаїв продовжує знайомити читачів із особливостями роботи радянських спецслужб та армією таємних співробітників, залученою для стеження за громадянами. Деякі з цих нишпорок були лише статистами, деякі – дуже цінними агентами, для вербування яких докладалося чимало зусиль.
Отже, станом на 1 листопада 1940 року до послуг чекістів на території Миколаївщини (разом із населеними пунктами, які у 1944 році відійдуть до новоствореної Херсонської області) було 2670 "сєксотів". З них – 248 агентів, 167 резидентів, 2250 інформаторів. Протягом місця за рахунок нових вербувань, попри одночасне "відсіювання баласту", загальна цифра збільшилася на 100 таємних співробітників.
Кількість агентів, резидентів й інформаторів Миколаївського УНКВС у містах та районах області у листопаді 1940 року
Серед нових вербувань одним із найбільш пріоритетних вважалося агентурення "Васильєва" – німця за національністю, який мав багато родичів закордоном. Власне, його й готували для виведення за межі СРСР, оскільки крім родичів, "Васильєв" мав там ще доволі широке коло знайомств. У пріоритеті перебував і поляк "Лесь" – перебіжчик з території Польщі, окупованої Німеччиною, який був цирковим артистом. Оскільки чоловік мав широкі знайомства на території, близької до нового радянського кордону, й на Батьківщині у нього залишилися дружина та діти, "Леся" готували до виведення в рідні терени в якості агента іноземного відділу НКВС.
Ще одна "здобич" миколаївських чекістів – агент "Альфред" мав родичів у Німеччині. Зі спецслужбою чоловік співпрацював тривалий час, але в якості інформатора. За його допомогою у 1934 році в Миколаєві було реалізовано агентурну справу "Сім’я" на осіб запідозрених у шпигунстві. Тепер "Альфред" посунувся вгору в кар’єрі "сєксота". Ще один агент – "Віктор" вважався перспективним, оскільки мав брата, якому у 1931 році вдалося втекти з СРСР до Ірану. Тепер через нового агента чекісти мали намір вийти на оперативну роботу в Іран.
Кількість агентів, резидентів й інформаторів з розбивкою по оперативних відділах Миколаївського УНКВС у листопаді 1940 року
Із поповненням армії нишпорок на Миколаївщині не забарилися відповідні розробки. Про одну з них – у Варварівці (нині мікрорайон Миколаєва) Depo.Миколаїв уже згадувало. Розробка отримала назву "Кооператори". Підставою для заведення цієї справи стала інформація агентури про те, що "учасники групи проводять організовану контрреволюційну націоналістичну підривну роботу, яка має намір викликати штучне невдоволення населення й дискредитувати радянську торгівлю". Таким чином у Радянському союзі традиційно списували всілякі негаразди, брак продуктів, низьку якість послуг тощо на "цапів відбувайлів" – "ворогів радянської влади". До розробки "кооператорів" були залучені агенти "Бистряков", "Альберт" та "Йосип".
У тій же Варварівці був завербований ще агент "Смєлий". Його залучили для розробки групи "антирадянщиків" – німців, які походила з села Йоганісталь. Новий агент "впав у око" чекістам через те, що мав знайомих серед учасників групи – Келлера й Елі. Також на етнічних німців було заведено справи "Приїжджі" та "Невдоволені".
Справа "Втікачі" (рос. "Беглецы") розроблялася у тодішньому Голопристанському районі на "болгарських шпигунів". У розробці перебувала родина Антоненків, яка листувалася із родичами, що проживали у Болгарії. А донька Антоненка, до того ж, була дружиною емігранта-білогвардійця Терещенка. Розробку родини здійснювали агент "Карєнін" та інформатор "Шмідт".
У Володимировському районі УНКВС за допомогою таємних співробітників розробляло групу молоді (справа "Настирливі"), виключеної зі школи за різні провини. На момент початку розробки надійшла інформація про проведення юнаками антирадянської агітації й терористичні наміри щодо секретаря комітету комсомолу школи.
Серед справ, реалізованих чекістами у цей час, тобто таких, фігуранти яких були заарештовані й передані слідчим, було чотири справи-формуляри:
-
На Д. Алдошина, який працював у трамвайному парку й був виключений з компартії. Чоловік обвинувачувався в поширенні провокаційних пліток про підготовку страйку на одному з оборонних заводів Миколаєва, а також у проведенні антирадянської пропаганди.
-
На С. Жиліна – старшину головного елеватора Миколаївського порту, колишнього полоненого австрійської армії. Він обвинувачувався у проведенні серед робітників порту антирадянської пропаганди.
-
На Н. Ворону – колишнього "куркуля", який працював у воєнізованій охороні порту. Йому закидали проведення "різкої антирадянської агітації" проти указів Уряду.
-
На Рогульця – поляка за національністю, який не мав постійного місця роботи й попався на різній антирадянській балаканині з жителями Миколаєва.
Крім того, на оборонному заводі №198 (Чорноморський суднобудівний завод) були заарештовані Н. Мушка та І. Петренко, які залишали різні "контрреволюційні написи" на стінах підприємствах. На допитах заводчани свідчили, що у цьому їм допомагали робітники Н. Вотчінов й П. Стеценко. Що саме писали "антисовєтчики", у документах не конкретизовано.
Читайте також
За які гріхи хапали миколаївців восени 1940-го
Як завербували та для чого використовували в Херсоні агента-лікаря "Шкуренка"
Більше новин про події у світі читайте на Depo.Миколаїв